Фламенко в Малазі: роз’яснення

Що визнала ЮНЕСКО

У 2010 році ЮНЕСКО внесла фламенко до Репрезентативного списку — реєстру нематеріальної культурної спадщини світу. У його описі визначено три складові: співаний канте, танцювальний байле й гітарний токе, а також кастаньєти, плескання в долоні та притупування, і зазначено, що це мистецтво виконують на релігійних святах, церемоніях і в приватних урочистостях. Андалусію названо серцем традиції, а Мурсію та Естремадуру — її додатковим корінням; спільноті гітано (ромів) віддано належну роль у її розвитку. ЮНЕСКО додає, що це мистецтво передається через родини, династії, соціальні кола та клуби фламенко — саме тому пенья в Малазі з’явиться далі в цьому путівнику. Це жива практика, а не музейний експонат: ЮНЕСКО називає фламенко знаком ідентичності для багатьох спільнот і груп.

Місце Малаги в цій картині

Фламенко є андалуським, а не належить лише одному місту, і його перші писемні сліди вказують на Херес-де-ла-Фронтера кінця XVIII століття, за даними Вікіпедії. Внесок Малаги — це родина пісень, відома як кантес де Малага, що виросла з місцевого фанданго. Фламенко-портал Хунти Андалусії зазначає, що малагенья походить від старовинних фанданго Малаги. Для відвідувача важливі дві пісні: малагенья — співана форма цього міста, та вердіалес, які виконують сільські гурти в пагорбах за ним. На обидві варто слухати, навіть якщо в програмі їх не назвуть. Шоу в таблао в Малазі — насамперед шоу фламенко, а місцеві пісні з’являються тоді, коли їх обирають артисти.

Вердіалес — звук гірських сіл

Вердіалес походять із сіл Монтес-де-Малага, Альмохія та Комарес і досі залишаються сільською народною традицією, що існує незалежно від професійного фламенко. Вікіпедія описує їх як тісно споріднені з фанданго та як збережений зразок найдавнішої традиції фанданго Малаги. Їх виконують пандас — гурти, що поєднують співаків, танцюристів, скрипку, гітари, тамбурин або бубон і маленькі тарілочки. Головне свято, Fiesta Mayor de Verdiales, відбувається близько 28 грудня, на День святих немовлят, і визнане Bien de Interés Cultural. Гурти непрофесійні, і саме тому вердіалес звучать інакше, ніж відшліфована сценічна програма.

Малаґенья та її творці

Малаґенья виросла зі старовинних фанданго Малаги й у першій половині XIX століття стала стилем фламенко, за даними Junta de Andalucía. Її співають у вільному ритмі, цінують за мелодійність, і часто вона завершується жвавішим фанданго. Вікіпедія називає Антоніо Чакона найпліднішим творцем малаґеньй, а Енріке ель Мельїсо — співаком, який наблизив її до вільного ритму. Хуан Брева, народжений у Велес-Малазі 1844 року, — співак, найтісніше пов'язаний із цим містом; на початку XX століття він записав три свої стилі, а Лорку цитують, порівнюючи його велетенську статуру з високим, легким голосом. Вам не потрібно впізнавати малаґенью, щоб нею насолоджуватися; просто вслухайтеся в довгу, неквапливу мелодійну лінію над гітарою.

Cafés cantantes і танцюристка в малазькій кав'ярні

У XIX столітті фламенко перейшло з родинних зібрань на оплачувані сцени. 1881 року, зазначає Вікіпедія, Сільверіо Франконетті відкрив у Севільї першу кав'ярню для співаків фламенко, і Малага мала власне коло: місцевий путівник із фламенко налічує понад п'ятнадцять cafés cantantes навколо Plaza de la Constitución від середини XIX століття. Літографія, показана тут, підписана Henry Detouche зі словом Málaga, зображає танцюристку в чорній шалі на кав'ярні-сцені, співаки сидять позаду неї, а публіка тулиться зовсім близько. Це малюнок, а не фотографія, але та близькість, яку він передає, — це та сама близькість, яку сьогодні продає невеликий таблао. У цьому сенсі таблао є нащадком кав'ярні-сцени.

Малага пам'ятає своїх співаків

Старий центр зберігає нагадування про цю історію. На фасаді ресторану El Chinitas на Calle Moreno Monroe керамічна табличка, встановлена навесні 2002 року, вшановує людей, які зробили Малагу містом співу. Серед імен на ній — Juan Breva, La Trini, El Canario та El Piyayo. Табличка — це короткий урок про те, скількох співаків місто вважає своїми. Читання цих імен — простий спосіб почати вслухатися в малазьке звучання ще до початку шоу. Таку табличку можна читати безкоштовно, квиток не потрібен. Дата, надрукована на кахлі, — весна 2002 року, а портрет угорі підписано El Chinitas.

Пенья та її музей

Пенья — це фламенко-клуб, той різновид соціальної спільноти, який ЮНЕСКО називає одним зі способів передачі цього мистецтва. Найвідоміша в Малазі — Peña Juan Breva, заснована 1958 року на пошану співака й розташована в будівлі на Calle Ramón Franquelo у старому центрі. Андалузька туристична рада вносить туди її Музей мистецтва фламенко, і клуб та музей містяться в одній будівлі. Таблао — це місце, де дивляться шоу; пенья — це те, де спільнота навколо цього мистецтва підтримує його живим, серед співаків, гітаристів і слухачів, які зустрічаються поза комерційним обігом.

Таблао, пенья, шоу в ресторані

За формулюванням Вікіпедії, таблао — це заклад для виступів фламенко, і цей термін також охоплює танцювальний майданчик. Формати, з якими зустрічається відвідувач у Малазі, різняться головно тим, що супроводжує виступ. Таблао, як-от El Gallo Ronco, продає квиткове шоу тривалістю близько години. Шоу в ресторані вбудовує виступ у трапезу, з їжею, яку купують під час нього. Пенья — це клуб для членів і поціновувачів, і він не влаштований як шоу для випадкових відвідувачів. Розуміння того, який із трьох форматів ви забронювали, пояснює більшість того, що відбуватиметься того вечора. El Gallo Ronco — це перший формат, тож оцінюйте його як квиткову годину фламенко, а не як трапезу чи вечір для членів клубу.

Що слухати протягом години

Почніть із compás — ритмічного циклу пало, який ведуть гітара та долоні (palmas). Далі йдіть за голосом, і наприкінці — за ногами. Soleá, базове пало, яке часто виконують лише з однією гітарою, має дванадцятидольний цикл і серйозний настрій. Siguiriya належить до глибокого співу й налічує дванадцять долей з наголосом на першій, третій, п'ятій, восьмій та одинадцятій. Tangos ідуть у чотиридольному пульсі й часто бувають жвавими, і саме цей рівний пульс робить їх найлегшою точкою входу для новачка, який хоче відбивати ритм ногою. Програму обирають артисти, тож жоден із цих творів не гарантований. Це набір для слухання, а інші путівники на цьому сайті розповідають докладніше про пісні Малаги.

• Soleá: дванадцять долей, серйозний настрій
• Siguiriya: глибокий спів, наголос на долях 1, 3, 5, 8 та 11
• Tangos: чотиридольний пульс, часто жваві
• Пальмас: оплески, що тримають компас

Етикет у невеликій залі

У фламенко є власна традиція голосів публіки (Вікіпедія пов'язує слово jaleo з дієсловом jalear — підбадьорювати): jaleos — це схвальні вигуки, часто arza або olé, якими відзначають момент, який виконавці щойно подарували. Новачкові найбезпечніше слідувати за залою, а не вести її. Умови квитка додають власне практичне правило: щойно вистава почалася, двері зачиняються, і вхід можливий лише між номерами. Приходьте вчасно, влаштуйтеся до того, як зміниться світло, і відкладіть розмови на паузи між творами, щоб голос співака линув над залою. Та сама логіка стосується й оплесків: кінець твору — безпечний момент.

Кому це не підходить

Пропустіть цю статтю, якщо хочете дізнатися лише практичні деталі одного квитка; путівник квитками El Gallo Ronco охоплює саме це. Вона також не замінює живого звучання музики. Відвідувачу, який хоче формального уроку техніки фламенко, потрібен клас, а тому, хто хоче відвідати музей, варто завітати до Музею мистецтва фламенко, який має власний графік роботи, який варто перевірити перед візитом. Сприймайте виставу в таблао як перформанс, який треба відчути, перш ніж він стане предметом вивчення, і нехай наведений вище контекст тихо залишається на задвірках свідомості, поки працює співак. Якщо ви запам'ятаєте лише одну думку, нехай це буде пульс гітари: від нього залежить увесь вечір.

Читати далі: Квитки El Gallo Ronco